Єдність із утраченими землями: над головним майданом України височіє герб стародубського полковника
Скульптура архистратига Михаїла на Лядських воротах у столиці України. Майдан Незалежності в Києві. Архангела Михаїла вважають небесним покровителем Києва
Стародубський полк був на початку XVIII століття найбільшим за територією, найпівнічнішим за розташуванням й економічно найрозвиненішим полком української Гетьманщини. Віддаленість від арени постійних боїв між козаками, поляками, турками, татарами та росіянами сприяла тому, що до Стародубщини переселялися козаки та селяни зі зруйнованої війною Наддніпрянщини, козацькі магнати скуповували тут землі та заводили на них підприємства – буди, руди, гутні, і ці назви тодішніх ремісництв збереглися й у назвах сучасних населених пунктів краю
Про це для "Радіо Свободи" пише Ігор Роздобудько, повідомляє UAINFO.org.
Втікали до Стародубщини й російські старовіри, ховаючись на гетьманській Україні від релігійних переслідувань царської влади, і саме збільшення серед місцевого населення росіян-старовірів призвело до того, що в 1919 році Стародубський край було вилучено зі складу Української СРР і приєднано до Російської Федерації. Відтепер це західна частина Брянської області Росії.
Стародубщина на мапі сучасної Східної Європи
Отже, економічно розвинутий Стародубський полк був ласим шматочком гетьманської України, і за здобуття посади стародубського полковника точилася постійна боротьба між найвпливовішими козацькими родами, а після Полтавської катастрофи російський уряд почав призначати стародубськими полковниками навіть росіян, і серед них був, між іншим, Афанасій Радищев, дід відомого російського письменника Олександра Радищева, автора "Подорожі з Петербурга в Москву".
Афанасій Радищев, стародубський полковник в 1734–1741 роках
Але найуспішнішим на полковому уряді був соратник гетьмана Мазепи Михайло Миклашевський, який керував Стародубським полком із невеликими проміжками майже 18 років, із 1689-го по 1706-й.
Читайте також: Стародубщина – край козацького літописання, який відрізали від України
Посмертний портрет стародубського полковника Михайла Миклашевського для Видубицького монастиря. Колір його герба – червоний
Як свідчать джерела, Миклашевський був вірним Мазепиним соратником, і хоча й мав із останнім деякі сперечання щодо майбутнього Гетьманщини, але, як і гетьман, мріяв про майбутню незалежність України. Та до важливих для України подій 1708–1709 років Миклашевський не дожив, бо загинув 1706 року під білоруським містом Несвіжем, у часи російсько-шведської Північної війни.
Поховали його спочатку в Стародубі, але потім тіло перевезли до Києва й перепоховали в Георгіївській церкві Видубицького монастиря, фундатором якої був Миклашевський.
Георгіївський собор – центральна споруда в архітектурному ансамблі Видубицького монастиря в Києві, який належить ПЦУ. Один із найкращих шедеврів українського бароко. Храм зведено коштом стародубського полковника Михайла Миклашевського протягом 1696–1701 років
Георгіївський собор (ліворуч). Один із найкращих шедеврів українського бароко. Збудований протягом 1696–1701 років
Видубицький монастир у Києві, початок будівництва якого розпочалося в період України-Русі – у другій половині XI століття. Належить Православній церкві України (ПЦУ). Пам’ятка архітектури національного значення
Над новим похованням було розміщено й посмертний портрет полковника, на якому ми можемо побачити і його власний герб – бойовий лук і перехрещені стріли вістрями донизу, на червоному тлі. А зараз герб стародубського полковника Миклашевського можна побачити й на Майдані Незалежностіу столиці України, а саме на відбудованих 2001 року Лядських воротах. Щоправда тут колір герба Миклашевського не червоний, а блакитний. Як же так трапилося?
Скульптура архистратига Михаїла на Лядських воротах у столиці України. Майдан Незалежності. Архангела Михаїла вважають небесним покровителем Києва
Читайте також: Жовтий клин: українська історія не зовсім російського Поволжя
Річ у тому, що герб Миклашевського досі можна побачити й на будинку трапезної Видубицького монастиря, яка була також збудована на полковникові кошти. Та автентичне зафарбування гербу давно втрачене – фарба вицвіла, і невідомо, коли її замінили з червоної на блакитну, у дусі оздоблення всього будинку.
Коли ж 2001 року на столичному Майдані Незалежності відновлювали Лядські ворота, його архітектори вирішили, що герб на мурах трапезної у Видубичах є одним зі старовинних гербів Києва, і вирішили його відтворити, та ще в тих кольорах, які бачили на трапезній, тобто блакитних.
Герб стародубського полковника Михайла Миклашевського на трапезній Видубицького монастиря. На той час герб був на блакитному тлі
Після однієї з реставрацій стріли на гербі стали блакитними, а тло білим
Як на мене, герб стародубського полковника Миклашевського Майданові Незалежності не заважає, а навпаки, підкреслює духовну єдність України з її втраченими землями. Бо який вигляд мали старовинні Лядські ворота, ніхто не знає, їх знищили ще Батиєві орди 1240 року, і сучасний їхній вигляд і не може мати нічого спільного з історичним. Було б бажано лише поставити біля Лядських воріт пояснювальну табличку, де можна згадати і про Стародубщину, і про Миклашевського, і про його герб, і те, як він сюди потрапив.
Нещодавно й герб на трапезній Видубицького монастиря поновили у справжніх кольорах герба Миклашевського. І це дуже втішно. Адже таким чином у Києві і на Майдані Незалежності, й у Видубичах зберігається пам'ять про давню козацьку Стародубщину, та про її славного полковника.
Відновлений червоний колір герба стародубського полковника Михайла Миклашевського
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
По материалам: https://uainfo.org/blognews/1611315945-ednist-iz-utrachenimi-zemlyami-nad-golovnim-maydanom-ukrayini.html